12.03.2019   ·   Конкурси, Новини   ·   Поки немає коментарів

Поетичний конкурс «Жінка – вчора, сьогодні, завтра назавжди!»

Умови участі: надіслати 1 авторський поетичний твір, який розкриває всю красу Жінки, Матері,  Берегині роду українського на електронну адресу: divo.festival@gmail.com

Вказати в листі своє ПІБ, місце проживання, контактний телефон, в темі листа позначити «Поезія».

Дедлайн: 21 березня.

Процедура визначення переможців: Після чого будуть обрані поезії 5-ти учасників, які будуть  розміщені в групі @Дивокрай (Фейсбук).

 

Давайте створювати враження разом!)

 

 

Учасники:

1. Вірш від Гордієнко Аріна Сергіївни з міста Марганець:

Мамині сльози

Не дозволяйте плакати матусі,

А подаруйте квіти і обійми.

Найбільше в світі цьому я боюся,

Не подивитись в очі ї милі.

Допомогайте їй, коли й не просить,

Адже любов до нас, в своєму серці носить.

Не говоріть образливі слова.

Бо по щоці її прокотиться сльоза.

 

Даруйте мамам квіти й поцілунки,

Для неї найдорожчі ці дарунки.

Хай мами всі живуть сто літ!

І роблять кращим білий світ!

2. Вірш від Антонова Степана Антоновича з міста Марганець:

Моїй матусі

Матусенько , я твій синочок, а ти мій оберіг.

Я наче на вітрі листочок, тремчу без обіймів твоїх.

Матусенько, ти моє сонце, а я твій промінчик в пітьмі,

Я знаю завжди допоможеш і шлях мені вкажеш в імлі.

Матусенько, ти моя квітка, а я як пелюстка на ній.

Без тебе я не зможу! Тому час від часу сумний.

Я мрію щоб ти жила вічно і завжди поряд була!

І серцем своїм материнським мене вберігала від зла!

Ти вибач, не завжди уважний і інколи сум я несу.

Та ніколи тебе не ображу та завжди тебе захищу!

Матусенько, я твій синочок! Спасибі тобі за життя!

Хай кожне малятко на світі, любов матерів зігріва

3. Вірш від Тетяни Купрій – Кримчук

з села Виводове Томаківського району, Дніпропетровської області:

Жінкам

Де береш ти,жінко,сили?

Де береш терпіння?

Сам Господь дав тобі крила

І душі горіння.

Усі тяготи ,негоди

На шляху долаєш,

Та за те винагороди

Навіть не чекаєш.

Українко!Степовичко!

Гарна,ніжна врода.

Гордість,ліпший оберіг

Нашого народу.

Не напитись досхочу

З твоєї криниці,

Не натішитись словами,

Вранішня зірнице.

Де вирує буревій –

Світ теплом зігрієш,

Де зростав лише пирій –

Маків цвіт засієш.

Ти тендітна враз і  сильна,

Жвава та рум `яна!

Слався ,жінко-українко,

Вічна і кохана.

 

4. Пісня від Деріглазова Володимира Анатолійовича

з села Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської області:

Мамина вишня

Стоїть в садочку біля хати

Вишня старенька та розлога.

Поруч із нею стомлена  мати,

Що виряджає нас в дорогу.       

 ПРИСПІВ:    

Мамина вишня ця родюча,

Завжди ти в пам’яті у нас.

Ми рідний край такий квітучий

І маму згадуєм  весь час.

В містах життя кипить, вирує,

Та тільки жити в них так тісно.

Мами та вишні нам бракує

Для спілкування з ними, звісно.

ПРИСПІВ.

Вишня стара і рідна матуся

Плачуть удвох інколи гірко.

Одна до одної пригорнуться,

Бо ми буваємо в них рідко.

ПРИСПІВ.

5. Вірші від Кайдишевої Ганни Миколаївни з міста Марганець:

Жінка - краса, без якої не жити

Жінка-  краса, без якої не жити,

Море емоцій, і спалах душі.

Тільки вона може щиро любити,

І віддавати частинку сім’ї.

Жінка – це мати, єдина у світі,

Що піднімає своїх пташенят.

Тільки вона може щиро радіти,

Вірну любов зберігає в серцях.

Жінка – коханка свого чоловіка,

Ніжна, тендітна, чудова, чарівна.

Тільки вона посміхається дзвінко,

Навіть вечеря. І та креативна.

Жінка – народу ріднішого сила,

Стійка і мужня, готова до праці.

Навіть крізь сльози завжди дуже мила,

Це оберіг, і історія націй.

Жінка – це віра, яка не згасає,

Ніжність, тепло, її очі веселі.

Віра у  Бога, що всих захищає,

Хай тільки щастя живе у оселі.

Що найцінніше у цілому світі?

Що найцінніше у цілому світі?

Дім і турбота про рідних людей.

Це коли вранці всміхаються діти,

І коли разом проходить весь день.

Дуже маленькі ми часто хворіли,

І доводилось в лікарні лежати.

І турбувалась про нас, і тремтіла

Наша єдина улюблена мати.

Скільки всього довелось пережити,

Труднощів, болі, брехні і образ.

Але вона так тянулася жити,

З посмішкой завжди бадьорила нас.

І тепер мама сніданок готує,

Вранці, коли на роботу спішить.

І пиріжками смачними частує,

Знову і знов по продукти біжить.

І тепер тато іде з нами гратись.

Просто на полі в футбол із м’ячем.

Ми почали разом спортом займатись,

І тепер приклад ми з нього берем.

Що найцінніше у цілому світі?

Це віра в Бога і спокій в душі.

Це коли завжди здорові всі діти.

Мир і добробут, кохання в сім’ ї.

6. Вірш та твір від Покутнього Євгенія Анатолійовича

з селища Девладове, Софіївського району Дніпропетровської області:

Слово про жінку (вірш)

Хочу про жінку сказати я слово,

Все що я думаю і що відчуваю.

Та визначень мало в моїй рідній мові, –

Все описати про що я бажаю.

Тисячі років вони були поруч

Теплим і ніжним мотивом,

Але егоїзмом черствим чоловічим

Ми їх не пускали на наші вершини.

Не вірили ми в їхній успіх донині

І двері від них закривали,

Але настав час і слабка половина, –

Нас мужиків здивувала.

Як добре, що жінка сьогодні

У будь-якій сфері життя.

Вона популярна і модна

Несе нам свої почуття.

Жінка – політик, лікар, солдат.

Жінка – учений, слідчий, директор.

Жінка – водій, музикант, адвокат.

Жінка – спортсмен, спецагент, архітектор.

Жінка змінила сучасне життя.

Стало воно яскравішим,

Ми пізно зробили таке відкриття,

Що жінка за нас не гірша.

Слово про жінку(твір)

Скоро ми будемо відзначати одне із найважливіших і найрадісніших
свят в нашому житті – Міжнародний жіночий день. Користуючись нагодою, я
вирішив поділитись своїми думками про значення і роль жінок у нашому
сучасному світі.
Всі знають, що в історичному розвитку суспільства сфера діяльності
жінок була дуже вузькою. Це домашнє господарство, побутова робота,
рукоділля та діти. Не будемо згадувати всю історію людства, але назвіть
жінок політиків, письменників, вчених, підприємців, музикантів до другої
половини XIX століття. Правильно, їх практично не було. Такий був
чоловічий погляд і законодавство. І це зрозуміло, егоїзм і самолюбство
чоловіків заважали визнати жіночі здібності і можливості. Адже якщо жінка
фізично слабкіша, отже, вона повинна бути слабшою у всьому. А ще
чоловіків переслідує страх, що жінка зможе сама всього досягти, стати
успішнішою, ніж вони, стати самостійною і незалежною. А чоловікам так
подобається демонструвати свою владу, силу, зверхність.
Та нарешті, людське суспільство досягло свого високого рівня
правового, культурного та морально-етичного розвитку. Зараз у XXI столітті
в Україні і багатьох країнах світу роль жінки в суспільстві досягла свого
апогею. Цей процес розпочався в кінці XIX – на початку XX століття та
особливої сили набув у 80-90-х роках. Зараз ми можемо побачити жінок
практично у всіх сферах нашого життя – у політиці, бізнесі, науці, спорті,
армії, де завгодно. І це дуже добре. Діяльність жінок додала яскравих фарб,
нових рішень, нових досягнень, повноти та гармонії в нашому житті. Часто
говорять, що жінки мінливі та емоційні, але в цьому є великий позитив. Що
зупинить війну, голод, страждання – материнська емоційність чи чоловіча
залізна логіка? Звичайно, жіноча ніжність, любов, доброта. І тому я
прихильник жінок у сфері політики, державного управління та соціальних
програм. А ще, на мою думку, жінки набагато відповідальніші та
добросовісніші, ніж чоловіки, а це прекрасна риса в будь-якій діяльності.
Особисто мені приємно бачити жінок у спорті, армії, поліції. Це прикрашає
колектив, надихає колег та мотивує чоловіків.
Я дуже радію, що зараз жінки поруч із чоловіками роблять спільну
справу задля добра країни і всього світу. І нехай це не занижує чоловічу
самооцінку та честолюбство. Всім добра і миру.

7. Вірш від Трофімова Сергія Леонідовича з міста Павлоград:

На світанку

Вона прийшла сюди босою,

Поклала льолю на траву –

Вона вмивалася росою,

Всміхалась в неба синяву!

З густою русою косою,

З зірками теплими в очах,

Вона вмивалася росою,

Що на траві і на кущах.

Вона вмивалася росою,

Що дарував пахучий цвіт!..

Щоб все осяяти красою,

Де кожна крапля – цілий світ!

Була Венерою нагою –

Любовʼю линула в гаї!

Вона вмивалася росою!..

І вітер витирав її.

8. Вірш від Іваненко Олександра Івановича

з села Кохівка Павлоградський району:

Усім жінкам

Як пелюстки троянд, вона прекрасна.
Як райдуга, по-справжньому красива
Бувають дні коли вона нещасна
І хороше, коли вона щаслива.

Думку жіночу, її погляд дивний
Не завжди можна зрозуміти
Спосіб життя такий активний –
Все водночас: будинок, кухня, діти.

А чого варті лише її очі
Сумні-засмучені та радісні веселі
Тривога в серці та недоспані ті ночі
І радість на душі, коли тепло в оселі.

Бажання жити у добрі й любові
Кохати і бути коханою
Радіти, коли рідні і близькі здорові
За долю дякувати, Богом нашим даною.

Пробачте нам, чоловікам, за сльози ваші
За те , що інколи не можем зрозуміти
Ми хочемо , щоб ви були лиш наші
Ревнуємо , коли на першім місці – діти.

Та пам’ятайте, ми вас любимо, кохані,
Ви сонце, небо і життя для нас
Ви наші половинки , Богом дані
І в цьому світі ми ніщо без ВАС!

9. Твір від Лейченко Тетяни Миколаївни

з селища Девладове, Софіївського району Дніпропетровської області:

Ваша Величність – Жінка!

Після того, як до Бога звернувсячоловік і заявив про свою нудьгу, Бог замислився, з
чогозробитижінку, якщо весь людськийматеріалпішов на чоловіка? Але не
бажаючивідмовити у проханнісвоємуулюбленцю, після короткого роздуму став
створюватижінку з кількохяскравихпроменівсонця, всіхчарівнихфарбзірки,
задумливогосмуткумісяця, краси лебедя, грайливостікошеняти, граціозностігазелі, яскравого
тепла хутра. Вінзмішав усе разом, а потім додав туди холодного мерехтіннязірок,
настирливості мухи, впертості осла, ревнивостітигриці, мстивостіпантери, отруйностізмії,
дурману опіуму і нещадностістихії. Оформив фігуру і вдихнувунеїжиття. ЦюжінкуБог
передав чоловікові, примовляючи при цьому: «Бери її такою, якою вона вийшла, і не
намагайсяїїпереробити, випробовуйщастя з нею протягомжиття і терпи муки
віднеїдосамоїсмерті».
… Мила моя Україно! Чи не твої доньки є найчарівнішими квітками у вінку української
слави?
Скільки гідних жінок -українок, імена яких навічно закарбовані на крижалях нашої історії. Це
і Леся Українка,і Ольга Кобилянська,і Марія Заньковецька,і Олена Теліга, і Ліна Костенко…
а згадаймо княжну Ольгу,яка правила найбільшою державою тогочасної Європи, а
надзвичайно розумна Роксолана була не тільки дружиною, а й порадником. До її думок
султан завжди прислухався. Близько сорока років турки не ходили війною в Україну. А
Маруся Чурай! А Софія Русова! Цей рядок можна продовжувати без кінця, бо сила й краса
України – в її жінках.
Яка вона …сучасна українська Жінка… Жінка прагне до незалежності. О,жінки! Вони –
непереможні!Сучасна жінка намагається встигнути все: здобути освіту, побудувати кар'єру,
народити дітей і вберегти свою родину. Жінки працюють, будують бізнес, створюють нові
проекти, подорожують, отримують дві-три-чотири освіти. Потім вони повертаються додому, і
стають турботливими матусями і люблячимидружинами.Сучасна жінка – це не набір якихось
певних зовнішніх якостей, вона – абсолютно особлива, зі своїм характером, звичками і
манерами. Вона індивідуальна, не намагається копіювати когось, вона створює себе сама, і
розвивається. Сучасна жінка, в першу чергу, впевнена в собі.
Хто вам сказав,що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука?
Чи пісня й думки кволі?
Леся Українка
Люди, пам’ятайте! «Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не
допомагають ні розрахунки, ні обчислення, коли ворожнеча, та взаємне руйнування сягають
межі, тоді приходять до жінки…Коли злі сили беруть верх, тоді знову кличуть жінку».
(М.Реріх)
Жінка – величне, дивне, ніжне слово.
Тобі вклоняємось сьогодні знову.
Ти – господиня гарна,
Добра, ніжна мати,
Яка не може жити в світі марно,
Все вміє і все хоче знати…
Е. Межелайтіс

10. Вірш від Ліна Біла

з села Виводово Томаківського району Дніпропетровскої області:

Стрічки

Почепила стрічки. Вітер бавить волосся. 
На понурих плечах амплітуда весни.
Легковажні думки, напівголі і босі,
Розляглися уздовж на зелений спориш.

Почепила стрічки. Колір крові у моді,
В піднебессі тепер реєструють такий.
Засукавши рука́ва, вхопивши пуд солі,
Воювати пішла за свободу і мир.

Почепила стрічки. Йодом змащені рани –
Крізь Лондон дощів і крізь Альпи снігів.
Не важливо, де йде. Чи запізно, чи рано?
Вона мужня й тоді, коли ворог настиг!

Почепила стрічки. Зараз треба так жити:
Під полою тримати завжди пістолет.
Заяріє душа, щоб свого, та не вбити, –
Прикриваючи всіх, вона йде наперед!

Почепила стрічки. З камуфляжем у тілі.
І пішла у війни відвойовувать мир!
Стане з ворогом в бій попри віру й зневіру,
Бо жіноча війна – це війна за синів!

 

Попередній запис Зі святом 8 березня!
Наступний запис Конкурс фото «Великодній час»

Ваш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *